При роботі з прикладними програмами користувачеві часто доводиться повторювати одну і ту ж послідовність дій для вирішення різних задач. Для полегшення такої рутинної роботи в багатьох програмних продуктах від різних виробників передбачена можливість створення та автоматичного виконання тієї чи іншої послідовності команд. Таку послідовність називають макрокомандою, або коротко макросом (macro). Така можливість передбачена і в поширених офісних пакетах, таких як Microsoft Office та OpenOffice (LibreOffice, StarOffice).
Створення макроса в OpenOffice.org Basic
Перейти до написання коду макроса можна з вікна будь-якого додатка OpenOffice, використовуючи команду
(Сервіс => Макроси => Керування макросами => OpenOffice.org Basic).Зберігання макросів. Модулі і бібліотеки
Макроси, як допоміжний елемент офісного пакету, не є самостійними документами, тому не зберігаються у вигляді окремих файлів. Вони можуть міститися разом з документами чи в загальних шаблонах OpenOffice.org. Як і у VBA так і в OpenOffice.org Basic для зберігання макросів використовуються модулі, але у OOo Basic модулі об’єднуються в бібліотеки, які, у свою чергу, зберігаються у файлі документа.
Керування бібліотеками макросів
Для керування модулями та бібліотеками макросів використовують діалогове вікно “Керування макросами” (OpenOffice.org Macro organizer).
Виконання макросів
Запускати макроси на виконання можна безпосередньо з вікна редактора OpenOffice.org Basic кнопкою “Виконати Basic” на панелі інструментів.
Найчастіше такий спосіб використовують для перевірки роботи макроса а також при створенні простих програм, наприклад, під час вивчення алгоритмічних основ програмування. При цьому слід звернути увагу на наступне:
Структура макросів, процедури та функції
Кожен модуль у бібліотеках документів може містити довільну кількість макросів. Для того, щоб можна було відрізняти макроси один від одного вони обов’язково повинні мати:
- ім’я, унікальне всередині модуля (модуль не може містити двох різних макросів з одинаковими назвами),
- початок і закінчення, позначені відповідно службовими словами Sub та End Sub, або Function та End Function.
Слова Sub та Function позначають два різні види макросів: макроси-процедури та макроси-функції відповідно. Основна відмінність між цими видами макросів полягає в тому, що функції після виконання своїх інструкцій повертають деяке значення, отримати яке можна за іменем функції і використовувати для обчислення виразів у правій частині оператора присвоєння.